Англійська на роботі: 10 культурних нюансів ділової комунікації, про які варто знати

Обов'язково "formal vs informal language", а також термінологію та спеціалізовану лексику, основи ділового листування та фрази на кшталт “I look forward to hearing from you”. Але це - вершечок айсберга, бо навіть ідеальне знання граматики й лексики не врятує комунікацію, якщо не розуміти культурного контексту. Наприклад, якщо просто запитати в американського партнера “Сan you do it quickly?", він може образитись і сприйняти прохання неправильно. Або ж якщо запропонувати новому колезі з Британії “let’s grab a beer after work!”, є ймовірність, що він сприйме це як натяк на  флірт.

Англійська на роботі та в бізнесі — це не лише слова, а цілий набір правил, жестів, інтонацій, соціальних та культурних кодів, про які варто знати, щоб не потрапити у незручну ситуацію. Тож пропонуємо розібратися, які 10 культурних нюансів ділової комунікації допоможуть вам звучати впевнено, природно й професійно в будь-якій міжнародній команді.

Бесіда про погоду, каву чи вихідні — це не марнування часу, а спосіб вибудувати довірливі стосунки. В англійській бізнес-культурі small talk — майже ритуал.

Тож перед зустріччю з британськими партнерами не забудьте поставити кілька нейтральних запитань типу “How’s your week been so far?” або “I heard London’s transport has been chaotic lately?”. Після цього відстань між вами скоротиться - і можна буде переходити до суті питання.

Якщо в українській мові слово "так" означає підтвердження й згоду, то в англомовній культурі “yes” часто означає лише “я вас почув(ла)”. Наприклад, якщо індійський або японський партнер багаторазово каже “yes”, це може бути просто проявом ввічливості, а не підтвердженням домовленості.

Тож краще уточнювати: “So, just to confirm, are we going ahead with this plan?”.

Те, як ви говорите, усміхаєтесь (або ні), тримаєте eye contact, - може сказати навіть більше, ніж довга промова. Але варто бути обережним: якщо з колегами з Латинської Америки легко можна порозумітися, активно використовуючи жестикуляцію, то з японцями варто бути стриманішим, адже вони не люблять зайвих рухів, гучних звуків. Також вони точно не є фанатами тривалих або надто емоційних обіймів та рукостискань;)

Тому вивчайте особливості невербальної комунікації в різних культурах заздалегідь.

Українці часто сприймають фідбек як щось негативне й загрозливе, як у школі, коли вчитель відкриває перед усім класом вашу контрольну і, напевно, збирається критикувати. Але в міжнародних компаніях зворотний зв'язок — це потужний та ефективний інструмент розвитку, і формулюють його, як правило, дуже м’яко: “One thing you could do to make it even better is…”

Коректна реакція тут - не образа, а щира подяка!

У Німеччині запізнення навіть на 5 хвилин вважається неповагою. Чехи також цінують точність і пунктуальність, тому варто завжди приходити на зустріч з ними завчасно. А в Іспанії чи Аргентині написати бізнес-партнеру “буду за 15 хвилин” - цілком нормально.

Тож якщо працюєте з кількома країнами - варто зрозуміти й вивчити їхні часові звички, щоб не виглядати занадто напруженим, або ж занадто розслабленим.

Іноді в діловій комунікації співрозмовники уникають прямої відповіді, добираючи фрази таким чином, щоб не завдати шкоди іміджу, не зіпсувати стосунки, не образити співрозмовника. Найкращі в цьому - британці, вони ж є майстрами ввічливої відмови. “I’m not sure that’s possible right now” або “Let’s revisit this later.” І перше, і друге в перекладі означає “Ні.” 

Британці майже ніколи не висловлюють відмову безпосередньо. Тому треба вчитись зчитувати цю інформацію, щоб не чекати на позитивну відповідь, якщо насправді вам уже давно відмовили.

До речі, замість британської версії “That’s an interesting point, but perhaps we could look at it another way” американці скажуть “No, I don’t think this idea will work.”

У деяких країнах ієрархія, посади й титули - неймовірно важливі, а в Америці до вас скоріш за все звертатимуться на ім'я, навіть якщо ви CEO компанії. У Кореї таке звернення вважатиметься проявом неповаги й порушенням етикету. 

Щоб зрозуміти, чи вживати “Mr.” або “Dr.” перед іменем - можна просто запитати! Або ж дочекатись, поки інша сторона сама визначить і озвучить правила звернення й комунікації.

В українців пауза - це часто просто пауза. У Великій Британії чи Японії тиша під час розмови зазвичай має значення. Це може бути знаком незгоди або ж прикметою глибоких роздумів. Якщо співрозмовник не відповідає одразу - варто зачекати й дати співрозмовнику час обдумати відповідь. Або ж обережно запитати “Shall I give you a moment to think it over?” чи запропонувати “Would you like me to clarify that?”.

Колеги з інших країн можуть неправильно зрозуміти сарказм або іронію, які часто є звичними в українських командах. Адже те, що смішно нам, може бути неприємним іноземцю, бо в кожній країні - власна специфіка гумору й унікальний культурний код. Британці обожнюють self-deprecating humour, американці люблять доброзичливий оптимізм, а німці можуть сприйняти жарти на роботі як несерйозність.

Тож якщо сумніваєтесь, чи жарт буде доречним, краще залишити його "на потім", коли угоду вже буде підписано🙂

Перед зустріччю з іноземними партнерами дослідіть їхній бізнес-етикет: чи очікують вони чіткості, чи віддають перевагу довгим бесідам, чи важливі для них час і місце зустрічі, чи звичні для них ваші робочі підходи й стратегії?

Поширена думка, що в США цінують швидкість, ясність і конкретику, у Великій Британії - обережність і тактовність, у скандинавських країнах - чесність і спокійний тон. Але це не істина, а лише припущення, що базується на спостереженні. Тому завжди можна уточнити:

• “Would you prefer me to give you detailed guidelines, or just the key points?”
• “How formal would you like our communication to be?”
• “Do you prefer a quick call or a written summary?”
• “Do you usually share feedback during the meeting or afterward?”

Отже, 10 нюансів комунікації, про які ми написали вище, свідчать про те, що важливо розвивати не лише рівень англійської, а й cultural intelligence - уміння розуміти й адаптуватися до різних культур. Це допоможе уникнути непорозумінь і зробить вас тим, кого називають a great communicator.

Тож вивчайте не лише слова й правила - вивчайте людей, їхню історію, культуру й спосіб мислення. І тоді англійська стане не просто інструментом, а перевагою у глобальному світі.